Російські поети XVIII століття

«Словісність наша постала раптом у XVIII столітті», - зауважив А. С. Пушкін. XVIII століття Росії — це епоха російського Просвітництва, що з діяльністю цілої плеяди блискучих учених, публіцистів, поетів. У літературі ця епоха почалася не з прози, а з поезії: саме поезія першою відгукнулася на значні соціальні та культурні перетворення. В. К. Тредіаковський і М. В. Ломоносов, чия поетична творчість невіддільне від філологічних студій, здійснили реформу російського віршування, відкривши найбагатший потенціал для використання інтонаційних можливостей російської мови. А. П. Сумароков, І. А. Крилов, Г. Р. Державін, Н. М. Карамзін - кожен з них йшов у поезії своїм шляхом, удосконалюючи жанрову, стильову та образну систему російської лірики. Їхні творчі досліди, найчастіше спрямовані на подолання нормативної поетики, сприяли надзвичайному розвитку вітчизняної словесності.